ФАКТ ДНЯ Середа, 27 вересня, 2006 → СПЕЦТЕМИ Вiта Смачелюк вчиться їздити на... ковзанах
Вiта здобула широку популярнiсть пiсля участi -- як ведуча -- у програмi "Форт Буаяр". Зiграла одну з головних ролей у стрiчцi "Прорвемося!". Нинi ж знiмається у ролi Жанни у популярному серiалi "П'ять хвилин до метро"...
-- Нинi я активно знiмаюся у серiалi "П'ять хвилин до метро", який щовечора виходить на телеекрани. Працюємо вже над сiмдесятими серiями, -- розповіла вона в інтерв'ю газеті "Експрес". І продовжила:
До речi, це мiй перший такий досвiд роботи, коли, скажiмо, сцени знiмають не пiдряд, а частинами i ти повинен пам'ятати, в якому настрої був, наприклад, у 25-й серiї й до чого тобi треба прийти на 31-й серiї i т. iн. Але нiби все менi вдається.
"П'ять хвилин до метро" знiмають у павiльйонi на студiї iменi Довженка. А пiд'їзд будинку, де живуть нашi герої, фiльмуємо у реальному будинку неподалiк. Серед його жителiв є доброзичливi люди, але є й дiдусi, яких наша робота не дуже радує...
Серiал має популярнiсть, i, звiсно, люди звертають на тебе увагу: просять разом сфотографуватися, хочуть взяти автограф. Але все це робиться досить ввiчливо. Спершу я нiтилася. Хоча їжджу автомобiлем, а не в громадському транспортi i якогось особливого тиску не вiдчуваю. Ажiотаж буває хiба що на ковзанцi, куди я приходжу повозитися.
Мiж iншим, я помiтила що мiй персонаж найбiльше припав до вподоби дiвчаткам вiком до дванадцяти рокiв i чоловiкам пiсля сорока. Я була дуже цим здивована, бо для мене чоловiки, що дивляться серiал, -- це нонсенс.
А ось театрi "Ательє 16" я зайнята у виставi "Ключа немає" Кароля Фрешета. Мiй партнер -- чудовий київський актор Михайло Жонiн. Вистава цього року здобула "Пектораль" за найкращий режисерський дебют. Режисер -- Свiтлана Шекера, наша актриса.Спектакль сподобався глядачевi, i я сама його дуже люблю.
Ще я граю роль Сесiлi у виставi за п'єсою Оскара Вайлда "Як важливо бути серйозним". Цього року ми їздили з нею на мiжнародний фестиваль "Добрий театр" (мiсто Енергодар), де я отримала приз за найкращу жiночу роль. А ще граю роль Франчески у спектаклi "Казанова" за Мариною Цвєтаєвою.
Наш театр наразi не має свого примiщення, тому кожна з вистав iде разiв два на мiсяць. Iнколи й один. Так що доводиться пригадувати текст, робити спецiальнi репетицiї. Але це нормально. Головне -- як ти до роботи ставишся, чи думаєш про свiй персонаж впродовж мiсяця.
У репетицiях ж нових постановок не беру участi, бо зайнята на зйомках i не наважилася на новi роботи -- цьому треба вiддавати весь час. Утiм, мабуть треба вчитися поєднувати кiно i театр.
